Гейміфікація

Така практика ХХІ століття більш поширена в закордонних школах, коледжах та університетах, однак «ігрові вкраплення» в українській освіті теж можливі й потенційно ефективні.

Гейміфікація — це інтеграція ігор та їхніх принципів у систему навчання. Згідно з іноземними дослідженнями, вона покликана додатково мотивувати учнів, стимулювати інтерес та, відповідно, підвищувати рівень освіченості.

Від реальності не втекти: сучасні діти — це покоління великого пальця. То чому б не зробити так, аби цей палець гортав на екрані якусь корисну інформацію або розв’язував задачки на логіку, а не бездумно скролив стрічку соцмереж?

Гейміфікація зазвичай передбачає такі ігрові елементи: таблиці лідерів, рівні та значки (як символи досягнень), онлайн-тести, квести, задачі. Часто вони підкріплені сюжетними лініями, мають привабливе дизайнерське оформлення, допомагають учням відчувати більше залучення у процес навчання. Інтеграція діджиталу в шкільну освіту вказує на небайдужість учителя до інтересів молодого покоління. Діти цінують це, а ще вони об’єктивніше сприймають онлайн-оцінювання й залюбки конкурують за лідерство в рейтингах на екрані.

Кілька безкоштовних інструментів для впровадження гейміфікації під час занять:

1. Kahoot! — можна створювати тематичні квести й перевіряти рівень знань, створюючи ключі на основі вивченого матеріалу. Наприклад, пароль від сейфа — відповідь із задачі, кодове слово — прізвище автора теореми чи роману.
2. Credly — платформа, що дозволяє вчителям видавати своїм учням віртуальні значки-нагороди.
3. Classcraft — для використання педагогами сценаріїв рольових ігор на уроках.

Трішки вправ

Можна суворо наказати учням: «Не бавтеся!» А можна самостійно залучити їх до «правильних» розваг просто на уроці. «Правильні» у цьому разі — ті, що відповідають навчальним цілям, сприяють усебічному розвитку школярів, ефективно захоплюють увагу учнів та, як бонус, є цікавими!

Починайте заняття не нудно. Робіть кількахвилинні перерви з цікавими вправами, щоб діти відновили ресурс, і закінчуйте урок небанально. Ось кілька ідей.

Кольори

До речі, можете спершу випробувати власні сили: ця вправа — справжній виклик для мозку.

Потрібно якомога швидше називати колір слова, а не текст, який читаєте:

Відновити в пам’яті

Пишете на дошці/зачитуєте/показуєте на картках 10–20 різних слів — даєте учням хвилину на запам’ятовування — просите назвати всі слова. Цікава деталь: кожен буде вибудовувати індивідуальні логічні ланцюжки, по-своєму групувати слова.

Бінго

Займе трішки більше часу, тому можна використати як один із форматів для перевірки вивченого матеріалу.

Суть активності: в учнів є таблиця, комірки якої містять відповіді на запитання вчителя. Хто швидше заповнить клітинки правильними цифрами (номерами запитань), той вигукує «Бінго!» та перемагає.

Наповнення таблиці залежить від предмета та креативності педагога. Наприклад, учитель математики може запропонувати в клітинках розв’язки рівнянь/прикладів/задач, учитель літератури — прізвища авторів творів, учитель географії — прапори за поданими державами, учитель хімії — назви елементів за їхніми властивостями.

До речі, таблиця може бути як надрукована чи написана вручну, так і в електронному форматі (знову привіт гейміфікації).

Мім

За бажання можна інтегрувати в будь-який предмет і використати як для відпочинку, розваги й перезавантаження, так і з метою кращого засвоєння матеріалу. Більшість дітей обожнює гру «Крокодил». Так-от, суть аналогічна: без слів показати слово так, щоб інші учні його вгадали.

Можна пограти наприкінці уроку, загадуючи слова, які стосуються вивченої за час заняття теми. Як варіант — об’єднати школярів у команди й додати дух суперництва.

Поясни слово

Схожа вправа, але цього разу замість активної жестикуляції та авторської майстерності діти прокачають свої скіли риторики. Можливість поєднати гру із засвоєнням матеріалу залишається!

Учитель або однокласник загадує школяру тематичний термін/поняття/твір/прізвище вченого чи автора. Завдання: не використовуючи спільнокореневих слів, пояснити це іншим учням.

Учительські лайфхаки

Носіть на урок пісочний годинник. Звичайно, завжди можна використати таймер, але це не так ефектно! Дати завдання школярам — річ звичайна. А як щодо того, аби перед цим драматично сказати: «У вас є 7 хвилин. Час пішов!» і перевернути годинник? За неофіційними даними, фокус уваги 99 % учнів не здатен блукати деінде, поки сиплеться пісок.

Прибирайте зайве. І не лише ви, а й школярів до цього заохочуйте. Нехай учительський стіл та парти будуть вільними від речей, що здатні відволікати. Якщо у фазі невикористання навіть згаданий вище годинник може бути потенційним крадієм уваги, сховайте його.

Міксуйте активності. Ви чули, що інформація здатна краще засвоюватися під час руху? Звідси аудіокниги на прогулянках і подкасти на пробіжках. Попросіть учнів виконувати дві справи одночасно — фізичну та інтелектуальну. Наприклад, відбивати м’яча і множити числа, учити вірш дорогою додому.

Грайтеся голосом. Ця практика несе подвійну користь: розвиваєте власну ораторську майстерність і водночас утримуєте увагу школярів. Спробуйте варіювати темп розмови, висоту та гучність голосу. Сповільнене тихеньке підведення до головної думки змусить учнів прислухатися й не дозволить пропустити важливу інформацію.

Пробуйте себе в ролі діджея. Науково доведено, що окремі жанри музики, зокрема класика, позитивно впливають на концентрацію уваги. Можете запровадити традицію (читай «взяти собі як круту вчительську фішку») робити коротенькі музичні перерви під час уроків. Якихось 2–3 хвилини — і школярі знову в ресурсі. До слова, класика — не єдино правильний варіант, адже цілком імовірно, що серед дітей не так багато істинних фанатів симфоній. Радьтеся з ними, тестуйте різні варіанти, зрештою, креативте!

Будьте непередбачуваними. Так і хочеться додати: «по життю», бо це корисно в багатьох сферах. Але можете почати зі школи. Насправді саме ви — головний модератор, креатор і Big Boss на уроці. І саме вам задавати настрій кожному заняттю. Вигадайте експромтом хоку, вивчаючи культуру Японії. Перед прочитанням віршів Шевченка дістаньте з кишені й наклейте собі вуса. Закінчіть важку тему піснею «We Are The Champions». Зробіть те, чого не очікують школярі, — і увага, захоплені погляди та симпатія класу вам гарантовані!

До джерела