Щорічно в другий вівторок лютого відзначають Всесвітній День безпеки в інтернеті.

Сучаcне покоління підлітків багато часу приділяє соціальним мережам. В інтернеті підлітки не тільки самовиражаються та переглядають цікавий контент, а й реалізують свою головну компетенцію — спілкування.

Віртуальний світ, як і реальний, несе низку ризиків для підлітків. Чи не найнебезпечнішим є кібербулінг. Слово «булінг» без префікса «кібер-» відоме здавна й означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої. Булінг буває фізичний (побиття, підніжки, блокування, штовхання тощо), вербальний (словесні знущання, залякування, плітки та образливі вислови, наприклад, про зовнішній вигляд дитини, її вагу, релігію, етнічну приналежність, здоров’я, особливості стилю одягу), соціальний (ізоляція дитини, бойкот, її навмисне відсторонення від групи на перервах, в їдальні, під час позанавчальної діяльності тощо).

Про «кібербулінг» заговорили з популярністю соцмереж, у 21 сторіччі. Дослівно з англійської це слово перекладають як «віртуальне бикування». Кібербулінгом можна назвати рукотворну агресію, розповсюджувану через новітні інформаційно-комунікаційні засоби з метою нашкодити або принизити людину. Кібербулери замість підніжок пишуть агресивні смски, замість стусанів — надсилають повідомлення з погрозами у соцмережі, замість насмішок — розповсюджують конфіденційні дані про однолітків та створюють фальшиві профілі.

Світ, у якому діють кібербулери, начебто не є реальним, але шкода, яку вони можуть завдати, — цілком реальна. Якщо реальний булінг — хоч яку жахливу форму він має — закінчується, коли підліток повертається додому, то від кібербулінгу важко сховатися будь-де. Також такі особливості кібербулінгу, як анонімність і безкарність, зумовлюють труднощі його дослідження. Оскільки кібербум у Європі та Америці розпочався раніше, ніж в Україні, ці країни мають більший досвід вивчення й запобігання кібертероризму. У західних дослідженнях більше половини опитаних визнали, що щодо них застосовували кібербулінг у вигляді нецензурної лайки. Кожному четвертому користувачеві пропонували відвідати порнографічний сайт чи переглянути відео, що містить сцени насильства. В Україні масштабних досліджень проблем кібербулінгу та його потенційної небезпеки не проводили. Проте з теле- та інтернет-джерел відомо, що віртуальна агресія в нашій країні набирає обертів. Дослідження причин кібербулінгу також поки що є орієнтовним. На запитання «Чому дпідлітки-булери проявляють агресію щодо однолітків в інтернеті?» — дослідники відповідають:

• задля реваншу: діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі;

• аби розважитися: діти банально (і безвідповідально) не усвідомлюють імовірні негативні наслідки своїх вчинків;

• для посилення: кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі

Профілактика кібербулінгу. Кібербулінг, як і булінг, це не лише проблема жертви чи булера. Це показник рівня комунікативної культури та агресивності середовища, в якому перебуває підліток. Якщо явище кібербулінгу в країні процвітає, то можна говорити про певні агресивні тенденції у суспільстві в цілому. Подолати явище кібербулінгу в принципі неможливо. Але є певні стратегії профілактики кібербулінгу, які допомагають захиститися:

• намагайтесь обмежувати час користування інтернетом

• застосовуйте технічні засоби безпеки для захисту від інформаційних загроз (користуйтеся спеціальними безпечними пошуковими системами);

• формуйте комунікативну культуру: зважайте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самого підлітка, і для людей, з якими він спілкується в інтернеті: не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру. Слід знати, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть довідатись інформацію з профілів, встановити координати компьютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо.

• обмежуйте доступ до персональної інформації у соцмережах:

  • створіть надійний пароль, який зберігайте у таємниці;

  • обмежуйте доступ до свого профілю;

  • не розміщуйте власну адресу і телефон у профілі;

  • помірковано обирайте друзів;

  • обмежуйте доступ до особистих фотографій;

  • розміщуйте виважену інформацію у стрічках подій;

  • не розміщуйте номерів платіжних карток;

  • не відповідайте під дією сильних емоцій;

  • остерігайтесь віртуальних співрозмовників.

Якщо кібератаки поодинокі, доречно їх ігнорувати. Часто кібербулінг простіше зупинити на початковій стадії. Якщо ж вступати в перепалку з булером — негативні комунікації продовжуються. Якщо надходять систематичні листи із погрозами, потрібно зберігати інформацію в комп’ютері або роздрукованому вигляді задля доказів. Щоб самостійно врегулювати ситуацію, можна зробити запит адміністраторам сайтів, на яких здійснювалися атаки, про видалення образливої інформації. Також адміністратори можуть убезпечити користувача-жертву тимчасовим блокуванням повідомлень у чаті користувача-булера. Така пауза в спілкуванні позитивно впливає на мотивацію підлітка, який займається булінгом заради розваги. Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

Джерело: http://www.pedrada.com.ua/article/1200-qqq-17-m2-06-02-2017-pogovormo-pro-kberbulng-u-den-bezpeki-v-nternet