Кожен із нас час від часу помиляється. За браком досвіду діти та підлітки помиляються частіше й їм важче усвідомити та оцінити свої дії. При цьому саме підлітки найбільш гостро реагують на будь-яку критику і зауваження. Виникає питання: як зробити зауваження та провести виховну бесіду з учнем так, щоб сказані слова не сприймалися як нотації та були дійсно почуті?

Згадайте себе, коли ви були дитиною. Пам'ятаєте себе шкільного віку, а поряд батьки і вчителі та їхні фрази постійні «Так не можна...»,  «Цього не роби...», «Слухай старших...» та багато іншого?

Це зараз, переоцінюючи їхні слова з часом і досвідом, ми усвідомлюємо, що дорослі були праві, але пам'ятайте, що думали, відчували та робили тоді? Зазвичай більшість з нас чекали, коли ж нарешті закінчаться ці моралі та пропускали повз вуха сказане. А чим відрізняються сучасні підлітки? У цьому – скоріше нічим. Що ж робити, щоб виховна бесіда мала конструктивність, а не перетворилась у чергову нотацію?

Ставити запитання!

І робити це у максимально доброзичливій формі, не підвищуючи голос. Якщо дитина відповідає на запитання, а не просто вас слухає, то ступінь її включення в тему обговорення зростає в рази. Тому є шанс, що ваші слова не лише будуть почуті, а й усвідомлені! Як це працює?

Цікаве спостереження, наш мозок влаштований так, що забуває близько 90% з усієї почутої інформації та водночас пам'ятає близько 90% з того, над чим безпосередньо замислювався та аналізував. Отже поставлене запитання змушує мозок включитися і почати працювати – не просто чути, а й переосмислювати почуту інформацію! До того ж, саме завдяки тому, як сформульоване питання, ми можемо керувати фокусом уваги слухача, звертаючи його увагу на певних моментах на підсвідомості.

Порівняйте запитання:

• Коли ти перестанеш запізнюватись?

• Як ти вважаєш, наскільки ефективніше проходитиме для тебе урок, якщо ти будеш приходити вчасно?

У першому випадку ми акцентуємо увагу на систематичних запізненнях. Це сприймається як докір та негатив. Почувши таке запитання, учень автоматично «закривається у мушлю» та перестає сприймати цю та всю подальшу інформацію.

У другому випадку ми змушуємо замислитися на позитивних моментах приходити на уроки вчасно. Отже учень підсвідомо включається в конструктивний діалог. Акцентування на позитивних моментах дозволяє керувати фокусом уваги та мислення співрозмовника.

Відповідаючи на конструктивно сформульоване запитання, учень переосмислює інформацію, пропускає її через себе та формує свою власну думку. У такий спосіб підштовхуєте школяра замислитися і прийти до власних умовивідів, а не нав'язуєте свої. Адже висновкам, до яких дійшов власним розумом, кожен схильний довіряти більше, ніж словам інших. А підлітки тим паче!

Окреслювати межі

Саме від того, як поставлене запитання, ми формуємо ставлення співрозмовника до теми обговорення у площині «добре/погано» чи «важливо/неважливо» на підсвідомості.

Наприклад, запитанням «Як ти вважаєш, чому важливо навчитися контролювати свої емоції?» ми вже маємо на увазі, що ці вміння потрібні. Співрозмовнику залишається лише визначитися для себе в якій мірі це важливо. Тобто таким формулюванням ми одночасно залишаємо повну свободу для роздумів, але підсвідомо наштовхуємо на висновки у певному напрямку.

Пам'ятайте про техніку «сендвіча»

Це прийом спілкування, під час якого приємна і неприємна інформація шаруються у такий спосіб, щоб співрозмовник почув сенс неприємної складової і водночас у нього залишилося в цілому приємне враження від бесіди.

Проводиться за таким алгоритмом:

1. Починайте розмову з позитиву (перш ніж посварити за щось учня, пригадайте аналогічний випадок, де він вчинив добре).

2. Лаконічно та аргументовано висловіть свою думку щодо неприємної ситуації, яка є темою бесіди.

3. Переконайтесь, що ви порозумілися зі співрозмовником (запитайте, у чому погоджується з вами учень, у чому ні, намагайтесь вести діалог у конструктивному руслі та разом шукати способи вирішення проблемної ситуації).

4. Закінчіть діалог на позитивній ноті (висловіть свою вдячність учню, що з ним можна вести діалог як з дорослою людиною та інше). Намагайтесь дібрати такі аргументи, щоб позитивом у сумі як мінімум врівноважити неприємну складову.

Під час проведення виховних бесід дотримання наведених вище технік допоможе грамотно скеровувати поведінку учнів і водночас зберігати доброзичливі стосунки з ними. А це так важливо для взаємоповаги та взаєморозуміння!

До джерела