Небажання дитини навчатися турбує багатьох вчителів та батьків. Одні стикаються з цією проблемою зрідка, а іншим доводиться систематично боротися з відсутністю інтересу школяра до навчання.

• «Чотири слова» (дітям від 8 років можна запропонувати і 5−6 слів). Суть гри – вибрати чотири абсолютно не пов’язаних між собою слова та використати їх для того, щоб скласти маленьку розповідь.

• «Безліч слів». Завдання гри – обрати довге слово, після того з усіх його букв, кожна дитина на своєму аркуші складає та записує багато інших коротких слів. З початку гри діти можуть бути в команді з дорослими, а потім – стають самостійними гравцями.

• «Малювання словом». Ведучий повинен вибрати «складне» для дитини слово, яке важко писати або вимовляти, опісля вигадати, що саме дитина буде малювати. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи лише загадане слово.

• «Навпаки». Суть гри – вимовляти слова навпаки, без їх запису. Наприклад, чайник –кинйач, стіна – анітс і так далі.

• Знайти серед предметів, які знаходяться у кімнаті слова, що вказують на смак предмета, звук, аромат, твердість, м'якість тощо. В такий спосіб ми вмикаємо у дитини різні канали сприйняття.

• Завдання – на аркуші паперу написати врозкид літери, після чого поєднати букви лініями в певні слова.

• «Покажи слово». Суть гри – один гравець загадує слово та показує його пантомімою, інші своєю чергою повинні відгадати, яке слово загадує гравець.

• «Я загадав». Мета гри – розповісти про слово, яке загадав, не називаючи його. Наприклад: «Я загадав – білий, холодний, скрипить під ногами, тане…». Що це?

• «Індукція — дедукція». Суть гри – один гравець загадує предмет, а інші повинні здогадатись що це за слово, ставивши запитання, на які він може відповісти лише «так» або «ні».

• «Остання буква». Кожен гравець говорить слово, яке починається на останню букву попереднього слова.

• «Рима». Гравці називають чотири (або два) випадкових слова, до яких шукають риму або за допомогою яких вигадують чотиривірш.

• «Буква». Учасники гри говорять слова на букву, яку назвали. Для дорослих цю гру можна використовувати так: варто назвати слова-предмети, можуть вміститись у трилітрову банку.

• «Шукаємо подібне». Називаємо два випадкових слова й одразу думаємо, що у них спільного та чим вони можуть бути об'єднані?

• «Чарівна мова». Ця гра призначена для дітей, які навчаються розбивати слова на склади. Суть гри – розмовляти й перед кожним складом ставити додатковий склад (жи, ма, хрю…)

• «Нісенітниця». Гра, у якій першу частину речення варто промовити, а для другої частини вигадати «чудернацьке» та нереальне продовження.

• «Казка». Створюємо казку з речень, які утворили самі діти. У такий спосіб кожна дитина буде долучена до роботи.

• «Асоціації». Суть гри полягає в наступному: один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова (дітям можемо пояснити, що таке асоціація — перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово).

• «Це слово вміє…». Описуємо кожне слово його «вміннями».

• «Картина». Завдання гри – називати слово і по черзі розповідати, яку «об'ємну» картину ми бачимо, коли вимовляємо його. Наприклад, для одного гравця слово «чай» означає «родина сидить за столом і розмовляє», для іншого – чайна плантація і збирачі чаю, для третього – стіл накритий скатертиною, грає музика, для четвертого – чайна церемонія, для п’ятого – людина стоїть біля вікна, насолоджуючись самотністю та чаєм.

• «Антоніми». Суть гри – назвати слова і знайти до них антоніми (слова, протилежні за значенням).

• «Неіснуюче слово». Завдання – вигадати слова, які не існують і що вони могли б означати мовою інопланетян.

• «Пташина мова». Суть гри – говорити один з одним «тарабарською мовою» та намагатись здогадатись за інтонацією, про що говорить кожен із гравців говорить.

До джерела