ЕОМ. Історія розвитку.

Електронна обчислювальна машина

Перша електронна обчислювальна машина

 Перший період розвитку (1940-50)

Другий період розвитку (1960-і рр.)

Третій період розвитку (1970-і рр.)

Четвертий період розвитку(1980-і рр.)

П'ятий період розвитку(1990-і рр.) - початок XXI століття

 

 Перший період розвитку (1940-50)

Електрова́куумна ла́мпа або Електро́нна ла́мпа (ЕЛ) — електровакуумний прилад, що призначений для різноманітних перетворень електричних величин шляхом утворення потоку електронів та його керуванням.

Тисячі ламп розмішувалися в металевих шафах, які займали великі приміщення. Важила така машина декілька тон. Для її роботи потрібна була невелика електростанція. Для охолодження машини використовувались потужні вентилятори. Програмування здійснювалося в машинних кодах. Швидкодія становила декілька тисяч операцій за секунду. Ці машини мали невелику оперативну пам'ять.

 

В 1883 році Т.Едісон, експериментуючи з лампою розжарювання, встановив в ній додатковий електрод — анод. Коли на розжарену нитку (катод) був поданий від'ємний потенціал, а на анод позитивний потенціал, через лампу пішов струм, що створювали електрони, які емітував гарячий катод, за який правила нитка розжарювання. Це був перший ламповий діод. Він пропускав струм тільки в одному напрямі і широко використовувався для перетворення змінного струму в постійний. Для керування потоком електронів в балоні лампи між катодом і анодом почали поміщати металеві сітки, змінюючи електричний потенціал яких можна змінювати величину струму, що протікає через лампу.

Характеристики

На електронних лампах, швидкодія — десятки тис. операцій за секунду. Програмування в машинних кодах.

 

Вгору     Назад      Вперед     На головну