Електрова́куумна ла́мпа або Електро́нна ла́мпа (ЕЛ) —
електровакуумний прилад, що призначений для різноманітних перетворень
електричних величин шляхом утворення потоку електронів та його керуванням.
Тисячі ламп розмішувалися в металевих шафах, які займали великі
приміщення. Важила така машина декілька тон. Для її роботи
потрібна була невелика електростанція. Для охолодження машини
використовувались потужні вентилятори. Програмування
здійснювалося в машинних кодах. Швидкодія становила декілька
тисяч операцій за секунду. Ці машини мали невелику оперативну
пам'ять.

В 1883 році Т.Едісон, експериментуючи з лампою розжарювання,
встановив в ній додатковий електрод — анод. Коли на розжарену
нитку (катод) був поданий від'ємний потенціал, а на анод
позитивний потенціал, через лампу пішов струм, що створювали
електрони, які емітував гарячий катод, за який правила нитка
розжарювання. Це був перший ламповий діод. Він пропускав струм
тільки в одному напрямі і широко використовувався для
перетворення змінного струму в постійний. Для керування потоком
електронів в балоні лампи між катодом і анодом почали поміщати
металеві сітки, змінюючи електричний потенціал яких можна
змінювати величину струму, що протікає через лампу.
Характеристики
На електронних лампах, швидкодія — десятки тис. операцій за
секунду. Програмування в машинних кодах.
|